![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Тема: Кирилична
Щось я не дуже цього розумію, але звідкись взялася тема переводу української мови на латиницю. Нещодавно у свіженькому інтерв'ю про це питали Арестовича, наприклад. Я його не дуже "поважаю", м'яко кажучи, але це до справи не відноситься. А що до латиниці, якщо чесно, то я не розумію нащо.
Може, звісно, то у мені лінощі говорять і небажання перевчатися. Але українська вже давно кодифікована, і кодифікована на основі кирилиці. Є абетка, є правопис, є великий пласт літератури, яку у тому числі писали громадяни Австро-Угорщини чи Польщі, де державна мова використовувала латиницю, а українські письменники - ні. Якщо помиляюся - виправіть. Наскільки мені відомо, хоч і були у різний час плани змінити українську абетку на латиницю, але успіхів у цій невдячній справі було небогато. Тож нащо це робити зараз?
Це довго, це складно, це дорого. Доведеться вводити зовсім нові правила, переробляти словник, "перекладати" класичні твори. Майже впевнений, що ніякої однієї думки щодо цієї проблеми не буде, тобто буде супротив і розкол, хай і лише у лінгвістиці. Але головне питання - які будуть плюси з цього? Що стане краще?
Не так давно одна з колишніх країн Радянського Союзу (я дійсно забув яка сама - але здається з Центральної Азії вона) вирішила перейти з кирилиці на латиницю. Але! У цій країні до того, як її захопили комуністи, використовувалася і арабська в'язь, і латиниця. У нас ситуація зовсім інша. У Туреччині теж мову перевели на латинський шрифт, але у рамках глобальної европеізації країни, що проводив Кемаль Ататюрк. У нас же нічого глобального не передбачається, лише зміна абетки.
Тож, я, якщо що - проти. Бо плюсів не бачу зовсім. Але цілком можливо, що це питання взагалі не актуальне, ніхто нічого такого робити і не збирається, а мені просто так "пощастило" постійно потрапляти на такі от обговорення.
Може, звісно, то у мені лінощі говорять і небажання перевчатися. Але українська вже давно кодифікована, і кодифікована на основі кирилиці. Є абетка, є правопис, є великий пласт літератури, яку у тому числі писали громадяни Австро-Угорщини чи Польщі, де державна мова використовувала латиницю, а українські письменники - ні. Якщо помиляюся - виправіть. Наскільки мені відомо, хоч і були у різний час плани змінити українську абетку на латиницю, але успіхів у цій невдячній справі було небогато. Тож нащо це робити зараз?
Це довго, це складно, це дорого. Доведеться вводити зовсім нові правила, переробляти словник, "перекладати" класичні твори. Майже впевнений, що ніякої однієї думки щодо цієї проблеми не буде, тобто буде супротив і розкол, хай і лише у лінгвістиці. Але головне питання - які будуть плюси з цього? Що стане краще?
Не так давно одна з колишніх країн Радянського Союзу (я дійсно забув яка сама - але здається з Центральної Азії вона) вирішила перейти з кирилиці на латиницю. Але! У цій країні до того, як її захопили комуністи, використовувалася і арабська в'язь, і латиниця. У нас ситуація зовсім інша. У Туреччині теж мову перевели на латинський шрифт, але у рамках глобальної европеізації країни, що проводив Кемаль Ататюрк. У нас же нічого глобального не передбачається, лише зміна абетки.
Тож, я, якщо що - проти. Бо плюсів не бачу зовсім. Але цілком можливо, що це питання взагалі не актуальне, ніхто нічого такого робити і не збирається, а мені просто так "пощастило" постійно потрапляти на такі от обговорення.
no subject
умлаут над голосною тут робить те саме, що «м'яка» голосна після приголосної в кирилиці, щоби не писати зайвий пом'якшувальний йот. якщо позначки незрозумілі чи невимовні, як йот після приголосних, то їх можна просто ігнорувати — і отримати спотворену, але досі зрозумілу вимову.
no subject
no subject