Тема: Фейсбучна
Nov. 30th, 2022 02:58 pmЗнову залишився без ФБ. Цього разу за такий комент... Новина була щодо губернатора однієї з прикордонних областей роіськой недорації (брянська чи щось таке), так от той самий губернатор наказав збирати партизанські загони на всяк випадок. Я у свою чергу порадив спалити взагалі все заздалегідь, щоб ЗСУ не дісталося. За це я зловив бан з формулюванням "ненависть", а мою апеляцію навіть не розглядали. Хоч часто це робиться і на мою користь. Залишилося 20 днів з 30-ти.
А так усе погано. Був шанс зачепитися за роботу, але щось він, напевне, втрачений - буду скоро шукати інші можливості. Хоча й шкода. У навчанні перейшов за ранку на вечір, це легше, хоч уроки такі самі за інтенсивністю. Трохи коротші проте. Головний негатив тут у тому, що ясно, що ці курси не допоможуть: розмовляти я після не почну. Точно. Щоб розмовляти треба більше часу, а я тут на стільки не лишусь: при першій же можливості поїду додому.
Ліки, які я приймаю, відсутні у всьому місті. Раніше були, а тепер щось сталося, і немає їх. Тих що є може і вистачить до наступного визиту до лікаря, а може і ні. Крім того, з лікарем у нас дууже погане розуміння, і користі від нього майже немає. Пропонував спати без ліків, я спробував і нічого з цього не вийшло.
Хочу додому жахливо... Єдине про що думаю. Нема тут у мене друзів, спілкування, справи і мрій. Лише одна є - повернутися додому, побачити кішку, побачити хату, побачити подругу. А далі... Та неважливо що далі.
А так усе погано. Був шанс зачепитися за роботу, але щось він, напевне, втрачений - буду скоро шукати інші можливості. Хоча й шкода. У навчанні перейшов за ранку на вечір, це легше, хоч уроки такі самі за інтенсивністю. Трохи коротші проте. Головний негатив тут у тому, що ясно, що ці курси не допоможуть: розмовляти я після не почну. Точно. Щоб розмовляти треба більше часу, а я тут на стільки не лишусь: при першій же можливості поїду додому.
Ліки, які я приймаю, відсутні у всьому місті. Раніше були, а тепер щось сталося, і немає їх. Тих що є може і вистачить до наступного визиту до лікаря, а може і ні. Крім того, з лікарем у нас дууже погане розуміння, і користі від нього майже немає. Пропонував спати без ліків, я спробував і нічого з цього не вийшло.
Хочу додому жахливо... Єдине про що думаю. Нема тут у мене друзів, спілкування, справи і мрій. Лише одна є - повернутися додому, побачити кішку, побачити хату, побачити подругу. А далі... Та неважливо що далі.