germes21 | Тема: Сценарная Сцена 11

Уже 80 минут готовы, и до финала осталось три большие сцены, и несколько маленьких. Пока же продолжаю выкладывать уже готовые фрагменты.

Сцена 11.

ІНТ. КВАРТИРА МИХАЙЛА ТА ЮЛІ - РАНОК ВІВТОРКА.

Пасторальна картина. Насправді, ні, але хто там взагалі знає, що це таке "пасторальна"... Тож, у невеличкій квартирі, які так полюбляють молоді пари, на розкладному дивані лежать Михайло та Юлі. Чи то вони кохались, чи то просто тільки но прокинулися, це зовсім неважливо. Михайло ліниво обіймає Юлю, цілує її, та намагається вилізти з ліжка.

ЮЛЯ
(хапаючи Михайла за руку)
Не треба, ще рано. Давай ще трішечки полежимо...

МИХАЙЛО
Сонечко моє, ну не можна ж увесь день у ліжку провести...

ЮЛЯ
Чому не можна? Ти безробітний, я - студентка... Давай насолоджуватися тим, чого в нас немає - а не має в нас обов'язків.

МИХАЙЛО
Грошей теж, але цим не понасолоджуєшся...

Михайло все ж встає, підходить до холодильника, відкриває його та дістає "літровку" пива.

МИХАЙЛО
(філософськи)
Все так, рибонько моя, у всього є інший бік. Без роботи, звісно, не дуже, проте можна зранку побалувати себе кухлем холодного, тільки но з холодильника пива! І ніхто нічого поганого не скаже.

ЮЛЯ
(трохи ображено)
Чому це - "ніхто не скаже?". А я? Я цілком можу. Бо одна справа - полежати з коханою людиною, відчувати її тепло на своїй шкірі, поділяти одне повітря на двох... А зовсім інше - дудлити алкоголь як тільки сонце зійде.

Михайло підходить до шафи та дістає солону рибку, сухарики.

МИХАЙЛО
(спокійно)
Пташечко моя, от одразу видно, що вчишся ти на філософському факультеті. Але щодо пива ти все рівно не права. Бо пиво - воно як керівництво. Воно не буває пізно чи рано, воно завжди вчасно.
Михайло розкриває пакетики з закускою, та наливає пиво в чистий кухоль.

ЮЛЯ
(все ще лише трохи ображено)
От скажи мені, кого ти більше любиш: мене чи пиво?

МИХАЙЛО
Кізонько моя, це провокаційне питання. Такі різні любові не можна порівнювати.

ЮЛЯ
Любов - поняття абсолютне та універсальне. Хіба ні?

МИХАЙЛО
Ну звісно ні, ластівко моя! Любов, кохання - все це має п'ятдесят відтінків! І зовсім не сірого. От наприклад: ти любив "Imagene Dragons" і в той же час любиш, коли тобі лоскочуть пальці ніг. І от якщо я спитаю тебе, що ти любиш більше, хіба ти зможеш відповісти?

ЮЛЯ
Звісно зможу! Бо я знаю, чого з цих речей мені більше хочеться. А чого більше хочеться, то я більше і люблю.

МИХАЙЛО
Ти так кажеш, бо ми говоримо про дрібнички, не так вже і варті уваги. А ти мене питаєш щодо двох основоположних стовпів у моєму житті. Дівчина і пиво... Як тут відповіси?

ЮЛЯ
(суворо)
І все ж таки?

МИХАЙЛО
Ластівко моя, тут же навіть задіяні різні органи любові. Тебе я люблю серцем, а пиво шлунком та рецепторами смаку та запаху.

ЮЛЯ
(дуже суворо)
Тобто для тебе я пахну та смакую погано?

МИХАЙЛО
Хом'ячку мій, ну чому одразу "погано"? Що до смаку - нічого не скажу, жарив тебе - було таке, але не їв!
(сміється)

ЮЛЯ
(дуже суворо)
Дуже смішно!

МИХАЙЛО
Що до запаху, то пахнеш ти дуже добре. Але пиво... Зрозумій, пиво пахне і смакує як ніщо в цілому світі. Це наче янгол засіяв поле, вибрав найкращій солод та ячмінь, додав запашного хмелю, прозору до хрусту на зубах воду, і все це змішалося, доводячи все гарне до абсолюту. І з'явилося воно! Пиво! Янтарне диво з присмаком шляхетної гіркоти, бо і життя наше і близько не солодке. А ще нотки духмяної сирої землі, яка все це породила, а ще передзвін найчистішого струмочку... Як казав поет, пробач за мій французький:

Коль дядя самых честных правил
И впрямь не в шутку занемог,
Ему б ты в кружку пиво налил,
И этим сильно бы помог.

Ведь пиво лучше, чем микстуры,
Вернее всяких докторов.
Не терпит пиво зла, халтуры,
Глотни его - и будь здоров!..

ЮЛЯ

(перериваючи Михайла, бо він явно готовий цитувати вірші і надалі)
Ну клас! Яке красномовство! А от листівку до дня мого народження ти вже з готовим текстом купуєш!!

Михайло закінчує приготування на пивному столику. Все вже на своїх місцях, закуска стильно розкладена, келих блищить чистотою, холодна баклажка з пивом відкрита та піниться, готуючись вийти на світ Божий.

МИХАЙЛО
Що, взагалі таке - день народження? Хіба це свято? Раз на рік тобі тикають у ніс, що жити лишилося на той самий рік менше. Що тут святкувати? Тим більше, твої заслуги у цей самий день мінімальні. Батько робив дитину, мати народжувала дитину, а сама дитина? Нічого такого, ніяких звершень... Інша справа - пиво!

ЮЛЯ
(Примирливо)
Ой, ну от не треба мені ще одної лекції. Може ти і правий, може я і передумаю. Але дай скуштувати свого "янтарного дива".

МИХАЙЛО
(наливає пиво у келих)
Прошу пані! Смакуйте без поспіху, бо пиво і поспіх не мають нічого спільного. Хіба що першу літеру "П"...

Юля бере у руки повний пивом келих підносить до губ та робить невеличкий ковток. Потім вона впускає келих, який падає на підлогу, і підносить руки до горла, задихаючись. Її обличчя стає червоно-синім, очі вилазять з орбіт. Камера швидко покидає квартирку і на задньому фоні тихесенько чується крик Михайла "Ніііііі....". Але дуже і дуже тихесенько, щоб не набридати глядачам.