Позивни́й „Банде́рас

"Позивни́й „Банде́рас"



Нарешті це сталося! Нарешті я дочекався. Скільки часу пройшло і от я отримав те, появу чого так палко прогнозував. А саме - фільм-агітку. Сама по собі агітка не найкращий жанр у кінематографі. Наші тут лише "білі", не наші лише "чорні", сюжет полюбляє класичні кліше та схильний до примітивізму, а також старанно оминає всі складні та неоднозначні теми. Але, повторюся, це "сама по собі", у сферичному вакуумі. А у країні, яка вже п'ятий рік веде війну, агітки не просто можна, а потрібно знімати! І те, що таких картин майже не було, засмучувало мене неймовірно. Бо, наприклад, "Киборги" агіткою не були. Це гарне кіно, де є спори, де є різні точки зору і домінували там відтінки сірого, у гарному значенні цього словосполучення, звісно. А от "Позивни́й „Банде́рас" виявився саме таким, як і потрібно, і відповідав визначенню "агітаційне кіно" якнайкраще! Чи хороший цей фільм? Ні, у найкращому разі середній. Чи цікаво його дивитися? Ну... важно сказати. Але це кіно яке мало з'явитися, і самому факту його появи вже можна порадіти. Та й не все було так вже і погано. Давайте розбиратися.

( Больше букв )

Висновки. Якщо розглядати "Позивни́й „Банде́рас" саме як фільм-агітку, то це потрібне Україні кіно. Такі картини теж треба знімати в наш важкий час, бо вони виконують важливу роботу для української пропаганди. Більш того, "Бандерас..." досить легко дивитися: він непогано знятий, є історія, є динаміка, є гарні декорації, та й актори не дуже і хибили. Але якщо розглядати цей фільм, суто як культурне явище, то у мене до нього безліч претензій. До структури, яка розпадається на частини по жанрам, до деяких сюжетних ходів, до спрощеної мотивації героїв, до жахливої романтичної складової. Повторюся, агітки нам потрібні, і ця вийшла в цілому непогано, десь на трійку з п'яти балів. Але можна було і краще, і буду сподіватися, що у найближчому майбутньому і буде краще. Начебто скоро "Черкаси" виходять. Сподіваюся, буде цікаво!

Тема: Сонная

Обычно я сны не запоминаю. А если и запоминаю, то там, как правило, страшная дичь происходит. Притом куда сильнее страшная, чем дичь. А сегодняшней ночью все было наоборот: сон запомнился и был он очень хорошим. Подробности, естественно, стаяли, как лед, осталась только туманная дымка. Но я отлично помню, что во сне было тепло, было много зелени, вроде бы происходило все на лесной поляне, а я катал на спине какую-то девушку. Но чувствовал легкость и радость. Во сне я девушку знал, но в реальной жизни точно нет. Симпатичная барышня, с короткими черными волосами. Собственно, больше ничего и не происходило, и я проснулся. Вот к чему бы это все?

А вне сна, то бишь в реальности, поводов для радости куда как меньше. К примеру, сломались мои тапки и порвалась любимая пижама. Первое можно заменить, второе - зашить. Но неприятное ощущение останется. Даже Тоттенхэм не помог: не люблю я избиения младенцев. А тут 5-0 и видно, что играли в полноги. Так что с 3-0 я заскучал, а в 4-0 совсем выключил (трансляция была фиговая, а ничего интересного уже произойти не могло).