Позивни́й „Банде́рас
Dec. 27th, 2018 12:26 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
germes21"Позивни́й „Банде́рас"
Нарешті це сталося! Нарешті я дочекався. Скільки часу пройшло і от я отримав те, появу чого так палко прогнозував. А саме - фільм-агітку. Сама по собі агітка не найкращий жанр у кінематографі. Наші тут лише "білі", не наші лише "чорні", сюжет полюбляє класичні кліше та схильний до примітивізму, а також старанно оминає всі складні та неоднозначні теми. Але, повторюся, це "сама по собі", у сферичному вакуумі. А у країні, яка вже п'ятий рік веде війну, агітки не просто можна, а потрібно знімати! І те, що таких картин майже не було, засмучувало мене неймовірно. Бо, наприклад, "Киборги" агіткою не були. Це гарне кіно, де є спори, де є різні точки зору і домінували там відтінки сірого, у гарному значенні цього словосполучення, звісно. А от "Позивни́й „Банде́рас" виявився саме таким, як і потрібно, і відповідав визначенню "агітаційне кіно" якнайкраще! Чи хороший цей фільм? Ні, у найкращому разі середній. Чи цікаво його дивитися? Ну... важно сказати. Але це кіно яке мало з'явитися, і самому факту його появи вже можна порадіти. Та й не все було так вже і погано. Давайте розбиратися.
Час дії - літо 2014-го. Вікі пише, що все відбувалося восени, але точно було вже жарко. У Мінську політики домовляються між собою, а військові ВСУ та російські бойовики намагаються зберегти крихке перемир'я. Що зробити дуже важко, бо "сепари", не дивлячись на втрати серед цивільних влаштовують одну криваву провокацію за іншою. Отряд контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком (саме його через ім'я називають "Бандерасом") під виглядом саперів прибувають до одного з українських батальйонів. Є інформація, що один з його бійців - російський диверсант та шпигун з позивним "Ходок", і кілька кривавих терактів - це справа саме його рук. Задача стає ще складнішою через те, що батальон стоїть на околицях рідного села Саєнка. То ж виконуючи місію, він зустріне своїх сусідів, старих друзів та таких же старих ворогів. Але скінчиться все хепі-ендом. Як і має бути у агітці.
Найголовніша проблема фільму "Позивни́й „Банде́рас"" полягає в том, що українська прем'ера намагається бути не тільки шпигунським триллером, а ще й бойовиком з натяком на олдскульність і трішечки драмою. Ще й буде романтична лінія, але про неї розпишу нижче. І в принципі нічого поганого у цьому немає, тим більше, що бойовик і триллер змішуються на ура. Але! На жаль, ми замість жанрового "салату" отримали його інгредієнти частинами. Спочатку десь з пів фільму був триллер, потім він скінчився і почався бойовик, а наприкінці додали кілька хвилин драми. І саме через те, що різні жанри не поєднують "Бандераса..." а чітко розбивають на половинки, дивитися картину "плавно" не виходить. Це скоріше дві напівкартини, що погано і саме по собі. Але й частки мають власні недоліки.
І почнемо з триллеру. Це без перебільшення найкраща частина "Бандераса..." і її головний плюс - це персона "Ходока". Чесно скажу: я не здогадався хто він є, поки всі сценарні карти не виклали на стіл. І це, звісно, дуже добре, бо маскувати злодія найголовніше завдання кожного триллера, сценаристи якого поважають свою працю. Але і тут є погані місця. По-перше, коли Бандерас і його команда прибули до військової частини, командир пафосно заявив: "Пам'ятайте, ми лише сапери! Навкруги вороги!". І ця таємниця... протрималася десь хвилин 15 екранного часу. Але це дрібниця, а ось "по-друге" значно гірше. Двічі був використаний один і той самий прийом з "хибним антагоністом". Був там такий собі завскладом, і лише він курив сигарети з мундштуком. І звісно на місті злочину знайшли саме таку сигарету. Ще маємо ми екс-командира "Беркуту", який мав хобі - майструвати дерев'яні люльки. І досить передбачувано бійці Бандераса знайшли саме таку люльку. Але як на агітку сюжет триллеру навіть хороший, бо особа "Ходока" залишалася таємницею. Краще б, звісно, її розкрили наприкінці фільму, а не в середині. Але про це я вже писав.
Частина бойовика. Не дуже цікаво, та й поставлено на середньому рівні. Реалізм як у "Коммандо": головний герой, залишивши в тилу своїх людей - бо герой має бути лише один, героїчно почав бій з отрядом плохішей-сепарів та здолав їх за допомогою двох пістолетів. Юзати "калаш" він не захотів, бо це вже зовсім нечесно. Ще була знову ж таки середня драка з "фінальним боссом" - "Ходоком" і, мабуть, це все. Для чистого бойовика замало, для агітки - саме те, що і потрібно. До того ж у фільмі будуть вибухи, військова техніка, "атмосферний" військовий табір та інші цілком непогано виконані дрібниці. Звісно, це не "Кіборги", але теж нічого. Скоріше за все були там помарки та розбіжності (здається, камуфляж на БМП тоді був трохи іншим), але не буду робити вигляд, що я військовий експерт, до того ж для "Бандерасу..." це особливого значення і не мало.
Драма, політика, романтика. Почну з останнього. У "Позивни́й „Банде́рас" найгірша романтична лінія з усіх, що я бачив. Чесне слово! Бо все починається з того, що дівчина російською каже: "Если ты поедешь в АТО нашим отношениям конец!". А вже у наступній сцені, де ця дівчина з'являється, вона вже розмовляє українською, вона волонтер, і почуття залишилися на тому ж рівні. Як трапилася така метаморфоза? Біс його зна, фільму цілковито байдуже. При чому цю дурню легко було виправити: приберіть першу сцену, і хай красуня-волонтер вперше зустріне красеня-розвідника на лінії фронту. Маємо кохання з першого погляду, не маємо незрозумілу мотивацию героїні. Політика: досить непогано покажуть настрої селян, які користуються інформацією лише з російського телебачення (деякі "культові" репортажі - розп'ятий хлопчик у трусиках, наприклад, навіть у кадр потраплять). Але знову ж таки якщо у "Киборгах" інша думка якось аргументувалась, то тут все було на рівні пропагандистських штампів. Найслабшою ланкою точно був Ходок, який казав: "Нет никаких украинцев, белорусов и прибалтов, есть только неправильные русские!". Каже так "вата"? Звіcно. Якось я чув інтерв'ю такого собі Топаза: просто слово у слово - Ходок. Але Топаз це клоун, який випадково став обличчям антимайдану. А Ходок - гарний шпигун, професійний військовий, знає українську... Можна було і щось розумніше для нього вигадати. І, нарешті, драма. Вона зведеться до думки, що українцям треба об'єднатися, щоб "відбудувати село", тобто країну після руйнівної війни. І думка дійсно гарна. Звичайно навіть тут є свої нюанси. Але... Мені вже трохи набридло писати, що це "фільм-агітка".
Актори. Головну роль зіграв Олег Шульга, якого я бачив у фільмі "Червоний", і там він був значно цікавішим, хоч сказати, що роль "Бандераса" він провалив, я теж не можу. Антагоніст Микола Змієвський був нічого собі, принаймні його "український солдат" відчутно відрізнявся від його ж "Ходока". Ще був "сепар", що розкаявся, старе кохання головного героя, нове кохання головного героя (красиві жінки, нічого не скажеш), російський КГБ-шнік та українські вояки. Хтось старався трохи більше, хтось - трохи менше. Але провалів не було, як не було і значних драматичних досягнень.
Висновки. Якщо розглядати "Позивни́й „Банде́рас" саме як фільм-агітку, то це потрібне Україні кіно. Такі картини теж треба знімати в наш важкий час, бо вони виконують важливу роботу для української пропаганди. Більш того, "Бандерас..." досить легко дивитися: він непогано знятий, є історія, є динаміка, є гарні декорації, та й актори не дуже і хибили. Але якщо розглядати цей фільм, суто як культурне явище, то у мене до нього безліч претензій. До структури, яка розпадається на частини по жанрам, до деяких сюжетних ходів, до спрощеної мотивації героїв, до жахливої романтичної складової. Повторюся, агітки нам потрібні, і ця вийшла в цілому непогано, десь на трійку з п'яти балів. Але можна було і краще, і буду сподіватися, що у найближчому майбутньому і буде краще. Начебто скоро "Черкаси" виходять. Сподіваюся, буде цікаво!
Нарешті це сталося! Нарешті я дочекався. Скільки часу пройшло і от я отримав те, появу чого так палко прогнозував. А саме - фільм-агітку. Сама по собі агітка не найкращий жанр у кінематографі. Наші тут лише "білі", не наші лише "чорні", сюжет полюбляє класичні кліше та схильний до примітивізму, а також старанно оминає всі складні та неоднозначні теми. Але, повторюся, це "сама по собі", у сферичному вакуумі. А у країні, яка вже п'ятий рік веде війну, агітки не просто можна, а потрібно знімати! І те, що таких картин майже не було, засмучувало мене неймовірно. Бо, наприклад, "Киборги" агіткою не були. Це гарне кіно, де є спори, де є різні точки зору і домінували там відтінки сірого, у гарному значенні цього словосполучення, звісно. А от "Позивни́й „Банде́рас" виявився саме таким, як і потрібно, і відповідав визначенню "агітаційне кіно" якнайкраще! Чи хороший цей фільм? Ні, у найкращому разі середній. Чи цікаво його дивитися? Ну... важно сказати. Але це кіно яке мало з'явитися, і самому факту його появи вже можна порадіти. Та й не все було так вже і погано. Давайте розбиратися.
Час дії - літо 2014-го. Вікі пише, що все відбувалося восени, але точно було вже жарко. У Мінську політики домовляються між собою, а військові ВСУ та російські бойовики намагаються зберегти крихке перемир'я. Що зробити дуже важко, бо "сепари", не дивлячись на втрати серед цивільних влаштовують одну криваву провокацію за іншою. Отряд контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком (саме його через ім'я називають "Бандерасом") під виглядом саперів прибувають до одного з українських батальйонів. Є інформація, що один з його бійців - російський диверсант та шпигун з позивним "Ходок", і кілька кривавих терактів - це справа саме його рук. Задача стає ще складнішою через те, що батальон стоїть на околицях рідного села Саєнка. То ж виконуючи місію, він зустріне своїх сусідів, старих друзів та таких же старих ворогів. Але скінчиться все хепі-ендом. Як і має бути у агітці.
Найголовніша проблема фільму "Позивни́й „Банде́рас"" полягає в том, що українська прем'ера намагається бути не тільки шпигунським триллером, а ще й бойовиком з натяком на олдскульність і трішечки драмою. Ще й буде романтична лінія, але про неї розпишу нижче. І в принципі нічого поганого у цьому немає, тим більше, що бойовик і триллер змішуються на ура. Але! На жаль, ми замість жанрового "салату" отримали його інгредієнти частинами. Спочатку десь з пів фільму був триллер, потім він скінчився і почався бойовик, а наприкінці додали кілька хвилин драми. І саме через те, що різні жанри не поєднують "Бандераса..." а чітко розбивають на половинки, дивитися картину "плавно" не виходить. Це скоріше дві напівкартини, що погано і саме по собі. Але й частки мають власні недоліки.
І почнемо з триллеру. Це без перебільшення найкраща частина "Бандераса..." і її головний плюс - це персона "Ходока". Чесно скажу: я не здогадався хто він є, поки всі сценарні карти не виклали на стіл. І це, звісно, дуже добре, бо маскувати злодія найголовніше завдання кожного триллера, сценаристи якого поважають свою працю. Але і тут є погані місця. По-перше, коли Бандерас і його команда прибули до військової частини, командир пафосно заявив: "Пам'ятайте, ми лише сапери! Навкруги вороги!". І ця таємниця... протрималася десь хвилин 15 екранного часу. Але це дрібниця, а ось "по-друге" значно гірше. Двічі був використаний один і той самий прийом з "хибним антагоністом". Був там такий собі завскладом, і лише він курив сигарети з мундштуком. І звісно на місті злочину знайшли саме таку сигарету. Ще маємо ми екс-командира "Беркуту", який мав хобі - майструвати дерев'яні люльки. І досить передбачувано бійці Бандераса знайшли саме таку люльку. Але як на агітку сюжет триллеру навіть хороший, бо особа "Ходока" залишалася таємницею. Краще б, звісно, її розкрили наприкінці фільму, а не в середині. Але про це я вже писав.
Частина бойовика. Не дуже цікаво, та й поставлено на середньому рівні. Реалізм як у "Коммандо": головний герой, залишивши в тилу своїх людей - бо герой має бути лише один, героїчно почав бій з отрядом плохішей-сепарів та здолав їх за допомогою двох пістолетів. Юзати "калаш" він не захотів, бо це вже зовсім нечесно. Ще була знову ж таки середня драка з "фінальним боссом" - "Ходоком" і, мабуть, це все. Для чистого бойовика замало, для агітки - саме те, що і потрібно. До того ж у фільмі будуть вибухи, військова техніка, "атмосферний" військовий табір та інші цілком непогано виконані дрібниці. Звісно, це не "Кіборги", але теж нічого. Скоріше за все були там помарки та розбіжності (здається, камуфляж на БМП тоді був трохи іншим), але не буду робити вигляд, що я військовий експерт, до того ж для "Бандерасу..." це особливого значення і не мало.
Драма, політика, романтика. Почну з останнього. У "Позивни́й „Банде́рас" найгірша романтична лінія з усіх, що я бачив. Чесне слово! Бо все починається з того, що дівчина російською каже: "Если ты поедешь в АТО нашим отношениям конец!". А вже у наступній сцені, де ця дівчина з'являється, вона вже розмовляє українською, вона волонтер, і почуття залишилися на тому ж рівні. Як трапилася така метаморфоза? Біс його зна, фільму цілковито байдуже. При чому цю дурню легко було виправити: приберіть першу сцену, і хай красуня-волонтер вперше зустріне красеня-розвідника на лінії фронту. Маємо кохання з першого погляду, не маємо незрозумілу мотивацию героїні. Політика: досить непогано покажуть настрої селян, які користуються інформацією лише з російського телебачення (деякі "культові" репортажі - розп'ятий хлопчик у трусиках, наприклад, навіть у кадр потраплять). Але знову ж таки якщо у "Киборгах" інша думка якось аргументувалась, то тут все було на рівні пропагандистських штампів. Найслабшою ланкою точно був Ходок, який казав: "Нет никаких украинцев, белорусов и прибалтов, есть только неправильные русские!". Каже так "вата"? Звіcно. Якось я чув інтерв'ю такого собі Топаза: просто слово у слово - Ходок. Але Топаз це клоун, який випадково став обличчям антимайдану. А Ходок - гарний шпигун, професійний військовий, знає українську... Можна було і щось розумніше для нього вигадати. І, нарешті, драма. Вона зведеться до думки, що українцям треба об'єднатися, щоб "відбудувати село", тобто країну після руйнівної війни. І думка дійсно гарна. Звичайно навіть тут є свої нюанси. Але... Мені вже трохи набридло писати, що це "фільм-агітка".
Актори. Головну роль зіграв Олег Шульга, якого я бачив у фільмі "Червоний", і там він був значно цікавішим, хоч сказати, що роль "Бандераса" він провалив, я теж не можу. Антагоніст Микола Змієвський був нічого собі, принаймні його "український солдат" відчутно відрізнявся від його ж "Ходока". Ще був "сепар", що розкаявся, старе кохання головного героя, нове кохання головного героя (красиві жінки, нічого не скажеш), російський КГБ-шнік та українські вояки. Хтось старався трохи більше, хтось - трохи менше. Але провалів не було, як не було і значних драматичних досягнень.
Висновки. Якщо розглядати "Позивни́й „Банде́рас" саме як фільм-агітку, то це потрібне Україні кіно. Такі картини теж треба знімати в наш важкий час, бо вони виконують важливу роботу для української пропаганди. Більш того, "Бандерас..." досить легко дивитися: він непогано знятий, є історія, є динаміка, є гарні декорації, та й актори не дуже і хибили. Але якщо розглядати цей фільм, суто як культурне явище, то у мене до нього безліч претензій. До структури, яка розпадається на частини по жанрам, до деяких сюжетних ходів, до спрощеної мотивації героїв, до жахливої романтичної складової. Повторюся, агітки нам потрібні, і ця вийшла в цілому непогано, десь на трійку з п'яти балів. Але можна було і краще, і буду сподіватися, що у найближчому майбутньому і буде краще. Начебто скоро "Черкаси" виходять. Сподіваюся, буде цікаво!
no subject
Date: 2018-12-27 12:09 pm (UTC)no subject
Date: 2018-12-27 12:12 pm (UTC)no subject
Date: 2018-12-27 12:21 pm (UTC)no subject
Date: 2018-12-27 08:35 pm (UTC)no subject
Date: 2018-12-28 07:37 am (UTC)no subject
Date: 2018-12-29 09:21 am (UTC)